Валентина та Георгій Шульці півтора року тому переїхали в Городню. Місцева влада виділила в користування трикімнатну квартиру. А зараз її треба звільнити.
— Це мої далекі родичі, — каже Галина МИХЕЄВА, жителька Городні. — Із Сєвєродонецька їх приїхало три покоління, дев’ять чоловік. Валентині 70 років, Георгію 80. Він інвалід по зору. Хворів, і лікарям довелося видалити очні яблука, дідусь осліп.
Платили тільки за комунальні послуги. З часом молодь знайшла роботу, окреме житло. А тітка Валя з дядьком Жорою залишилися в «трьошці» вдвох. Їм стільки не треба. На це житло стоїть черга. І новий житель уже приходив, дивився умови.
— Взамін місцева влада менше житло пропонувала?
— Так. Є кімнати в старому гуртожитку колишнього заводу «Агат». Але туалет, душ, кухня загальні. Для незрячого пенсіонера умови непідходящі. Я допомагаю шукати житло під оренду. У селах біля Городні багато пустих хат. Та знову ж таки умови непідходящі.
— Готові платити за оренду квартири і комунальні?
— Так. У них є статус внутрішньо переміщених осіб, є виплати. Отримують пенсію. Хочуть доживати старість у нормальних умовах.
— Якщо закінчиться війна, повернуться в Сєвєродонецьк?
— Коли звідти тікали, хата була побита уламками снарядів, але стіни і вікна цілі. В якому стані дім зараз, не знають. У молодих хата зруйнована повністю, снаряд прилетів у будинок. Місто в окупації, дай Бог, щоб дожили до перемоги.
Авторка: Юлія СЕМЕНЕЦЬ, "Вісник Ч"
